Про парад і не тільки: чим може похвалитися українська оборонка

Про військовий парад, який відбувся сьогодні на Хрещатику, стали говорити задовго до самої події. Основне питання для обговорення – чи потрібно взагалі проводити такий захід. Тим більше, що його розмах не йде в порівняння з попередніми, все масштабно: 4,5 тисячі наших військовослужбовців і ще 300 зарубіжних з 13 країн, 250 одиниць техніки, у тому числі нові зразки, і авіація. Загалом, подія стала видовищною, зазначив на Обозревателе експерт в сфері розвитку ВПК України Максим Глущенко.

І у противників, і у прихильників таких заходів свої аргументи. Прихильники кажуть про потрібність кроків, що пропагують престиж збройних сил в умовах війни. Мовляв, треба показати міць армії і ворогові, і громадянам. Скептики напирають на те, що військовий парад – дорога річ, а гроші можна було витратити з більшою користю, направивши їх на нагальні потреби бійців, яких до цих пір залишається чимало. До речі, навіть в Міноборони не змогли назвати точну суму витрат. У відомстві пояснили, що в проведенні параду задіяно “багато структур і кожна вносить частку за власним кошторисом”. Але в будь-якому випадку захід такого масштабу коштує десятки мільйонів гривень.

Щодо військової техніки, яка була представлена на параді і на військовій виставці на Михайлівській площі за день до того, то критики і до неї висловлюють претензії. Мовляв, більшість – це всього лише трохи “осучаснені” радянські зразки. Частка істини в цій заяві є, але, як кажуть, “не все так однозначно”.

Перш за все, треба розуміти, що за рік чи два принципово нова техніка з’явитися не може. Розробка нового озброєння – лише самий початок довгого та складного процесу, який включає в себе виготовлення макетів, демонстраційних зразків, ряд випробувань і, нарешті, саме серійне виробництво. І процес цей може тривати роками. А то ж можна за старою радянською звичкою відрапортувати про створення будь-якої нової техніки до святкової дати, а потім десятиліттями чекати, коли вона надійде на озброєння безпосередньо у війська. Якщо надійде взагалі…

Але якщо ми будемо брати ширший часовий проміжок, наприклад, 3-4 останніх роки, то серед вітчизняних розробок можна виділити кілька знакових. Наприклад, оперативно-тактичний ракетний комплекс “Грім-2”, який повинен прийти на зміну відомому ракетному комплексу “Точка-У” з максимальною дальністю 120 км. “Грім-2” має дальність дії вже 280 км, а при необхідному доопрацюванні її можна збільшити до 450 км. Або комплекс “Вільха” з керованою ракетою калібру 300 мм на базі модернізованої пускової установки РСЗВ “Смерч”. На відміну від останнього, у “Вільсі” є система наведення і можливість коригування траєкторії ракети вже в польоті, що дає відмінну точність попадання – під час випробувань випущені ракети мали відхилення до 15 м. При дальності ураження цілі до 120 км. І найголовніше, що в квітні нинішнього року були завершені державні випробування “Вільхи”, а це означає, що перешкод для її серійного виробництва і забезпечення цією технікою армії немає.

Особливо можна відзначити той відрадний факт, що в війська стали передавати ПТРК “Стугна” та легкі переносні “Корсари”. Ці вітчизняні протитанкові комплекси при певному доопрацюванні і професійному використанні можуть змагатися з американською системою Javelin, ціна якої незрівнянно вища і від поставок якої ми залежимо (“дадуть, не дадуть, скільки дадуть і коли”). Виробництво своїх ПТРК дозволяє дати роботу своїм підприємствам ВПК і планово забезпечувати цією технікою свої збройні сили.

Окремо треба відзначити галузь, яка за останні пару років зробила величезний якісний стрибок. Йдеться про розробки і виробництво безпілотних літальних апаратів (БПЛА) як військового, так і цивільного призначення. Розвитку вітчизняної безпілотної галузі сприяли події на Донбасі. За короткий час українські приватні компанії без державної підтримки розробили безпілотні авіаційні комплекси з прицілом на використання у військах. На сьогодні ми маємо десятки перспективних розробок і готові безпілотні авіаційні комплекси різних модифікацій. Зараз дронами займаються десятки і держпідприємств, і приватників: “Антонов”, “Атлон Авіа”, “Політеко-Аеро”, “ДеВіРо”, UA Technology, DroneUA, Spaitech, Ukrspecsystems і інші.

Щодо авіації, то заслуговує на увагу багатоцільовий транспортник Ан-178 з вантажопідйомністю 18 тонн, який може базуватися на різних аеродромах, включаючи ґрунтові та високогірні. У цієї машини є експортний потенціал, але, на жаль, на потік її виробництво поки не поставлене.

Напередодні параду були анонсовані кілька розробок на перспективу. Це комплекс радіолокаційної розвідки – контрбатарейний радар 1Л220УК і автоматизований звукометричний комплекс артилерійської розвідки Положення-2. Цифрова техніка дозволяє військовим коригувати ведення вогню і наносити більш точні удари по розташуванню супротивника.

І, мабуть, головною інтригою стала серпнева презентація самохідної артилерійської установки (САУ) вітчизняного виробництва під назвою “Богдана”. Серед її особливостей адаптація під натовський 155 мм боєприпас. Остання обставина має підштовхнути наш ВПК до виробництва відповідних снарядів, так як їх закупівля за кордоном дуже витратна процедура. Коли “Богдана” потрапить у війська? Це справа майбутнього. Далекого чи ні – покажуть випробування, які вона проходить.

Загалом, з розробками і модернізацією нової техніки справи у нас йдуть не так вже й погано. Але будь-які теоретичні розробки без практичного втілення мало допоможуть армії. Головне, щоб перспективні новинки не залишилися у вигляді демонстраційних зразків для парадів, а йшли в серію і потрапляли безпосередньо у війська.

Є ідея або
бажання допомогти?

Залишайтеся на зв'язку і підписуйтесь на нашу розсилку