Максим Глущенко: як від протистояння США та Китаю може постраждати українська оборонка

Коли на початку 2018 року стали рости мита на китайські товари, що імпортуються до США, американо-китайська торгова війна мало торкнулася України. Дії Трампа цілком вписувалися в його передвиборну риторику про захист вітчизняного виробника. Але історія з китайським телекомунікаційним гігантом Huawei, коли в травні 2019-го американський президент підписав указ про заборону використання обладнання цієї компанії на території США, показує наскільки напружені торгові відносини сторін. Про це в Новом Времени пише експерт у сфері розвитку військово-промислового комплексу України, спеціаліст з міжнародної економіки Максим Глущенко.

Проте, до останнього часу ми навіть отримували з ситуації якусь користь. Так, кілька днів тому Голос Америки з посиланням на профільне видання Successful Farming писали про те, що в довгостроковій перспективі Україна може стати основним експортером кукурудзи до Китаю. У 2017−2018 роках США поставили лише 0,3 млн тонн кукурудзи, тобто менше 10% китайського імпорту. Це при тому, що довгі роки саме американці були практично монопольним її постачальником у Піднебесну. В цей же час поставки української кукурудзи китайцям ростуть і очікуються на рівні 4 млн тонн. А це не багато, не мало, а 80% китайського імпорту цього продукту!

Але прийшов час поговорити про ризики американо-китайської торгової війни для України. Не секрет, що велика частина нашої оборонки довгі роки була «заточена» під проекти з російською стороною. Зі зрозумілих причин, така співпраця була розірвана, і підприємства ОПК пішли у вільне плавання. Для багатьох це стало важким випробуванням. Модернізувати виробництво, знайти нові ринки збуту і при цьому відмовитися від звичних російських комплектуючих — завдання нереально складне. Одним з реальних виходів може стати кооперація з іноземними партнерами, створення спільних підприємств. Сказати, що інвестори стоять до нас в чергу, було б великим перебільшенням. З останніх планів, озвучених після візиту Зеленського до Туреччини — виробництво ударного безпілотника Akinci від спільного підприємства, створеного «Укрспецекспортом» (входить в «Укроборонпром») і турецьким «Baykar Defence». Передбачається, що машина буде оснащена українськими двигунами.

А найгучнішим міжнародним проектом може стати покупка китайськими компаніями Skyrizon Aircraft і Xinwei Technology Group акцій провідного українського підприємства з виробництва авіаційних двигунів і промислових газотурбінних установок «Мотор Січ».

З одного боку, деякі спостерігачі стали писати, що мета китайців — «викачати технології і знищити компанію». З іншого — з’явилася інформація, що покупці беруть на себе зобов’язання щодо збереження робочих місць, зарплат, забезпечення заводу замовленнями і надають авіабудівній галузі України грантове фінансування на $ 100 млн. Також в української сторони залишається 25%-блокувальний пакет акцій «Мотор Січі».

Звичайно, гадати, яка кінцева мета китайців — справа невдячна. Як то кажуть, чужа душа — темний ліс, тим більше, коли мова йде про мільярдний бізнес. Але якщо принципове рішення прийнято, то завдання української сторони — залізно зафіксувати всі вигідні для себе умови на папері (а також відповідальність за їх невиконання), щоб потім не розповідати нікому не цікаві історії про жорстокі звичаї міжнародного бізнесу.

Операція повинна отримати ще й схвалення Антимонопольного комітету України — але не факт, що отримає. І причиною тому може стати позиція США. The Wall Street Journal з посиланням на свої джерела в американській адміністрації пише, що радник президента Трампа з нацбезпеки Джон Болтон, який якраз прибув до Києва, спробує їй запобігти. Логіка проста: Білий дім вважає, що така покупка дасть Пекіну важливі оборонні технології. А на сьогодні у країн складні взаємини.

Звичайно, нас чекає ще один потенційний ризик. Як відомо, США — найвпливовіший політичний партнер України. Але крім політичної складової є і цілком практичне наповнення двосторонніх відносин. За даними українського посольства в США, 92% всієї військово-технічної допомоги, отриманої з 2014 року з-за кордону, нам надано Америкою. Самі американці конкретизували інформацію, назвавши цифру в 1,1 мільярда доларів, які були виділені на військову підготовку, обладнання та захист кордонів.

Сьогодні Україна опинилася в досить делікатній ситуації, враховуючи, що раніше високопоставлені чиновники нашим стратегічним партнером називали і США, і Китай. Завершити операцію — значить викликати невдоволення американців, що може спричинити певне охолодження у відносинах. А якщо її скасувати, використовуючи як інструмент Антимонопольний комітет, то слід очікувати зниження інтересу до будь-яких наших підприємств з боку потенційних інвесторів. Перш за все, звичайно, китайських. І тоді не уникнути розмов, що ми враховуємо американські інтереси на шкоду своїм власним. Адже надходження обіцяних китайською стороною коштів у$ 100 млн на спеціальний фонд вже було передбачено законом про держбюджет України на 2019 рік. Який варіант — при потенційному ризику обох — вибере українська сторона, дізнаємося дуже скоро.

Є ідея або
бажання допомогти?

Залишайтеся на зв'язку і підписуйтесь на нашу розсилку