Максим Глущенко: “сирійська війна” закінчена: настає ера прагматизму

Міноборони Туреччини повідомило про закінчення військової операції в Сирії у зв’язку з тим, що курди покинуть прикордонні з країною території. Ця новина була з полегшенням сприйнята європейськими країнами та США, які дружно критикували турецьке керівництво за військові дії проти сирійських курдів (їх Анкара вважає терористами). Трамп тут же доручив зняти санкції, які американці ввели у відношенні Туреччини 14 жовтня, за п’ять днів після початку операції під назвою “Джерело миру”.

Рішенню про припинення бойових дій передували дві знакові події. Перша – це рішення Трампа вивести американські війська з Сирії, залишивши своїх багаторічних союзників курдів без захисту.

І друга – це шестигодинні переговори, які провели в Сочі президенти Путін і Ердоган, обговорюючи взаємовигідні для себе варіанти дій в Сирії.

Підсумком цієї зустрічі став статус-кво, за яким Туреччина прибрала курдів від своїх кордонів і отримала можливість контролювати суміжну прикордонну територію. У свою чергу сирійський президент Асад отримав контроль над частиною територій, які раніше займали ті самі курди. А Кремль серйозно посилив свій вплив в регіоні після того, як американці “самовиключились” з процесу. Тепер передбачено спільне російсько-турецьке патрулювання звільненою курдами території.

Яким чином весь цей сирійсько-турецько-російський трикутник може впливати на Україну? На перший погляд ніяк, де ми, а де Сирія… Але вести мову треба не стільки про маленьку турецьку переможну війну, скільки про принципи сучасної геополітики, пише на Обозревателе експерт в сфері розвитку ВПК України Максим Глущенко.

“Світова спільнота” може як завгодно голосно обурюватися діями Трампа, який покинув союзників-курдів. Але американський президент, якщо бути справедливим, вчинив вкрай прагматично – всього-на-всього виконав свої передвиборні обіцянки. А американському виборцеві обіцяли активно вирішувати внутрішні, а не міжнародні проблеми.

Все та ж спільнота може так само люто критикувати і турецького лідера, який очолює країну-члена НАТО, але той зупиняє військові дії лише тоді, коли отримує бажане, “по-швидкому” домовившись з Путіним. Ердоган прекрасно розуміє, що через курдів спалювати мости з найбільшим регіональним гравцем Європа і США не будуть.

Туреччина купує у Росії зенітну ракетну систему великої і середньої дальності С-400. Але при цьому вона цілком успішно співпрацює з Україною, продаючи нам ударний дрон Bayraktar і засоби зв’язку.

У червні турецька делегація проголосувала за повернення РФ в Парламентську асамблею Ради Європи, хоча регулярно заявляє про невизнання анексії Криму. У серпні, після візиту Володимира Зеленського в цю країну, було заявлено про створення спільного турецько-українського підприємства з виробництва ударного безпілотника…

Нинішні турецько-сирійські події, за участю великих політичних гравців – насправді дуже хороша ілюстрація істини, яку до сих пір наш політбомонд засвоїв дуже слабо: “У політиці немає друзів, а є інтереси”.

А ось стара приказка “Ворог мого ворога – мій друг” вже не працює. У сучасній політиці сьогоднішній ворог завтра може стати другом і навпаки. У кожної угоди своя ситуативна ціна, а на чолі всього ставиться прагматизм.

Днями варшавський тижневик “Najwyższy CZAS!” присвятив цій темі (нового політичного прагматизму) велику статтю, яку закінчив такими словами: “Якщо американцям потрібна Росія, невже вони будуть вступати з нею в смертельну сутичку? Яке рішення вони приймуть, коли запахне смаженим? Не варто тішити себе ілюзіями: ми розділимо долю курдів. Ніхто в США не ллє по ним сльози, не буде лити і по нам “.

Не можу повністю розділити весь песимізм автора польського видання (рішення Трампа викликало обурення багатьох політичних еліт), але якщо Україна буде постійно розраховувати на те, що “закордон нам допоможе”, то вона може опинитися якщо не на місці курдів, то в доволі складних обставинах. “Закордон” допомагатиме до тих пір, поки його та наші інтереси будуть збігатися. А ось скільки часу триватиме така ситуація, не скаже ніхто.

Є ідея або
бажання допомогти?

Залишайтеся на зв'язку і підписуйтесь на нашу розсилку