Максим Глущенко про секрети української оборонки

Днями американський сенат схвалив проект військового бюджету на наступний 2020-й фінансовий рік, який передбачає виділення Україні військову допомогу в розмірі 300 мільйонів доларів. Причому на цей раз сенат виділив Україні на 50 млн. доларів більше, ніж передбачалося спочатку. Про це на Обозревателе пише експерт у сфері розвитку ВПК України Максим Глущенко.

Раніше Washington Examiner назвав рішення американців про військову допомогу нашій країні “різкою збройною відповіддю Трампа Путіну на Україні”. Видання пише про постачання “снайперських гвинтівок, реактивних протитанкових гранатометів і протитанкових радарів”, а також засобів радіоелектронної боротьби. Ще одна сфера, на яку будуть витрачені кошти американських платників податків, це “підтримка військово-морського флоту України та морської піхоти”. Останнє бачиться як цілком очевидна реакція на дії РФ в Керченській протоці.

Кілька місяців тому Американське посольство в Україні нагадало, що починаючи з 2014 року США виділили на “обороноздатність України та захист її кордонів” понад 1,1 мільярда доларів. Безсумнівно, це позитивний сигнал, який свідчить про те, що американці налаштовані допомагати оборонному сектору України незалежно від того, хто зайняв офіс на Банковій.

Інше питання в тому, що інформація подібного роду часто оцінюється доволі неоднозначно. Одні кажуть, що нам допомагають “некондицією”, отримання якої ніяк не впливає на стан справ на фронті. Інші впевнені в тому, що американська допомога (ті ж протитанкові системи “Джавелін”) стримує Москву від активних наступальних дій.

Правда в тому, що ця підтримка кардинально не змінить положення справ в зоні бойових дій – аж надто близька кордон з РФ, яка може постачати аналогічне озброєння супротивнику ще в більших обсягах. І, звичайно, наївно думати, що якщо Кремль вирішив почати повномасштабне вторгнення, то його зупинили б сотня-дві “Джавелінів” або катера прикордонної служби. Але говорити про те, що це озброєння нам не потрібне – грішити проти істини.

Скажімо так, поставки для нас не критичні. Чи могли б ми обійтися без них? Цілком. Але завдяки ним з’являється можливість перенаправити частину бюджету, наприклад, на розробку та обкатку вітчизняних зразків. Тим більше, що в останні кілька років, незважаючи на переможні доповіді “Укроборонпрому”, регулярно та “раптово” з’ясовується: ми досі залежимо від поставок російських комплектуючих для нашої військової техніки. Останній приклад – танки “Оплот”, а до цього був скандал з вертолітними лопатями для Мі-8.

Будь-яка допомога добра тільки тоді, коли її ефективно використовують. Щорічна підтримка військового сектора від наших партнерів дає нам можливість акумулювати власні кошти для найбільш актуальних розробок, в тому числі з заміни російських комплектуючих (можливо, в кооперації із західними партнерами). Допомогу, яку нам надають американці, логічно було б враховувати при формуванні оборонного замовлення.

Як показують події останніх років, все, що пов’язано з вітчизняною оборонкою, має жорстко контролюватися. І парламентом, і виконавчою владою, і правоохоронними органами, і безпосередньо наглядовою радою самого “Укроборонпрому”. Інакше ми ніколи не позбудемося посередників, все завдання яких полягає в тому, щоб поставляти держконцерну комплектуючі “льодовикового періоду” за потрійною ціною.

Ще однією з формою контролю є максимальна прозорість (звісно, там, де це можливо) при формуванні оборонного замовлення. І тут треба звернути увагу на нещодавню заяву міністра внутрішніх справ Арсена Авакова про необхідність зняття грифа “секретно” зі значної кількості позицій державного оборонного замовлення, оскільки часто за цим грифом ховаються схеми. Про це йшлося на нараді в РНБО, і такі дії нового керівництва Ради стали б реальними, а не декларативними кроками в реформуванні оборонного сектора.

Днями тимчасовий повірений у справах США в Україні Вільям Тейлор написав: “Україна вперше звернулася із запитом придбати військове обладнання через програму продажу Міноборони США. Ми починаємо процес розгляду цього запиту”. При цьому чиновник додав, що “Сполучені Штати твердо стоять на позиції підтримки суверенітету, територіальної цілісності України та реформування її оборонного сектора “.

Треба розуміти: американці не будуть нескінченно “тягнути” нас за комір. Найдоброзичливіше ставлення має свої часові та фінансові межі. Завдання зі зміцнення армії та оборонки, її реформування – це наша нагальна проблема. І вирішувати її нам.

Є ідея або
бажання допомогти?

Залишайтеся на зв'язку і підписуйтесь на нашу розсилку