Максим Глущенко: чи допоможуть укази та комісії захистити військові склади

Чотири години рятувальники гасили пожежу на військових складах у Вінницькій області. У цей раз обійшлося без жертв – на об’єкті не було боєприпасів.

Але цілий ряд попередніх інцидентів на арсеналах вилився в ініціативу Верховної Ради, яка наприкінці жовтня схвалила створення тимчасової слідчої комісії з пожеж і вибухів на складах боєприпасів. А за кілька днів Володимир Зеленський підписав указ про заходи щодо поліпшення стану зберігання боєприпасів. Кабмін зобов’язали виділити необхідні кошти, врегулювати особливий режим використання території навколо військових об’єктів, а Міноборони – провести інвентаризацію боєприпасів, організувати електропостачання арсеналів і забезпечити моніторинг потенційно небезпечних об’єктів. Генеральний штаб на виконання указу маэ підвищити рівень безпеки складів “з урахуванням стандартів НАТО”.

За великим рахунком два перерахованих вище кроки свідчать лише про те, що правоохоронна система не справляється з розслідуванням НП, що трапилися раніше, а військові досі не налагодили ефективну охорону боєприпасів. Про це на Обозревателе пише експерт у сфері розвитку ВПК України Максим Глущенко. Якби кожна подія на військових складах розслідувалася належним чином, а винні каралися, то не було б ніякої необхідності створювати парламентські комісії та видавати подібний указ, тим більше, що він декларує абсолютно очевидні речі, які мають робитися просто “за замовчуванням”! Працюй відповідні державні структури сумлінно, не було б ніякої необхідності регулювати ці питання в ручному режимі.

Ми прекрасно пам’ятаємо, що пожежі на військових складах саме в останні роки стали мало не традицією. У березні 2014 року відбулося пожежа на танковому складі в Кривому Розі (Дніпропетровська область). У листопаді 2015 року – пожежа на складі боєприпасів ЗСУ в Сватовому Луганської області, загинуло чотири людини.

У березні 2017 року вогонь і вибухи знищили третину арсеналу, що зберігався на складах військової частини в Балаклії (Харківська область). В результаті інциденту загинула одна людина. У вересні 2017 року вибухи сталися на військових складах в селищі Калинівка (Вінницька область). У травні 2018 роки знову загоряння та вибухи в Балаклії на території, яку розмінували після торішньої НП. У жовтні 2018 року – детонація на арсеналі неподалік від села Дружба на південь від Ічні (Чернігівська область). Горіли склади 6-го арсеналу Міноборони.

Після кожного інциденту прокурори охоче ділилися версіями, припущеннями, обіцяли об’єктивне професійне розслідування та покарання винних. Минав час, інформаційний шум спадав, наступала тиша. І так до чергової пожежі.

Які результати розслідувань, хто винен у трагедії? На всі ці питання досі немає чіткої й виразної відповіді. Що послужило причиною надзвичайних подій, в результаті яких гинули люди та наносився колосальний збиток обороноздатності? Адже саме боєприпаси – наше хворе місце (той самий Луганський патронний завод залишився на окупованій території).

Що це, диверсія або байдуже ставлення до своїх службових обов’язків посадових осіб? Відповіді досі немає. Впевнений, що якби всі посадові особи чітко дотримувалися вже існуючих інструкцій і положень (навіть без “стандартів НАТО”), трагедій би не трапилося.

В одному випадку військовий прокурор розповідав про диверсантів і дрон, який ті могли використовувати. Якщо це правда, то виходить, що охорона складів не була організована належним чином. Чи не були задіяні засоби радіоелектронної боротьби, які просто необхідні при охороні особливо важливих об’єктів. Викликають питання і дії самого персоналу, який не зміг оперативно відреагувати на ситуацію та локалізувати вогонь на початковому етапі.

Але навіть якщо слідство дійде висновку про спалах від недбало кинутого недопалка, то і в цьому випадку йдеться про ту ж злочинну недбалість. Але незалежно від причини у кожної НП є конкретні винуватці, і вони до сих пір не названі.

Що в підсумку? Загибель людей, величезний матеріальний збиток, втрачені боєприпаси (і саме в той період, коли вони вкрай необхідні), пробуксовка слідства та відсутність результатів. І як наслідок, спроба навести порядок слідчими комісіями та указами. На жаль, ефект таких кроків буде мінімальним, поки не запрацює налагоджений механізм з реальною персональною відповідальністю та з реальним покаранням винних.

Є ідея або
бажання допомогти?

Залишайтеся на зв'язку і підписуйтесь на нашу розсилку