“Легіонери” в уряді: прагматизм чи ідіотизм?

Іноземці в новому уряді наробили багато галасу. Хтось кричить про те, що підірвана національна безпека держави, а хтось упевнений, що тільки люди ззовні зможуть тверезо оцінити ситуацію в країні та не загрузнуть у корупції, – пише в блозі на Ліга.net експерт Максим Глущенко.

Очевидно, що інформація про призначення в уряд іноземців не могла залишити байдужими численних коментаторів: політиків, журналістів, блогерів, та й просто «політично грамотних» громадян.

Якщо коротко розглядати аргументи «за» і «проти», то позиції сторін виглядають наступним чином.

Прихильники призначення апелюють до успішного минулого кандидатів, які благополучно проводили реформи в своїх країнах. Крім професіоналізму, не останню роль відіграє фактор «європейської ментальності». Мовляв, вітчизняний чиновник в більшості своїй заражений «совком», корумпований, а тому «варяги» будуть більш ефективні на своїх постах.

Ти, хто виступають проти, кажуть, що і на нашій землі «виростають» управлінські таланти, які потягнуть ношу та впораються з викликами часу. А задіяти іноземців – це визнавати власну безпорадність і «здати» національні інтереси країни.

Історія знає чимало прикладів запрошення «варягів» на ключові державні пости, але в різний час правителі керувалися різними переконаннями. Зараз, мені здається, на першому місці має бути чистий прагматизм.

За двадцять з гаком років у нас змінювалися президенти, уряди і міністри. Багато «покермували» та «накермувалися». Ці експерименти дорого обійшлися Україні. Що тепер? Новий експеримент або правильне рішення? Покаже знову тільки історія.

І, до речі, чому нікого не обурює, коли запрошують легіонерів в футбольні клуби, а іноземних тренерів ними керувати?! Тут той самий принцип – якщо менеджер ефективний, то чому б не спробувати. Про держтаємницю, звісно, зауваження слушні, але де і в кого наші таємниці, які були доступні всім попереднім місцевим правителям?

З іншого боку, всі кричали, що «готові взяти відповідальність» і «у нас достатньо професіоналів», але де гідні кандидатури? Виявилося, запропонувати нікого!

Я впевнений, що вони є, ці професіонали, і впевнений, що у наших достатньо знань, вміння і досвіду. Але у нас «відбір» йде не за професійними якостями, а за принципом особистої відданості. Звідси і всі проблеми. Адже, якщо продовжувати аналогію з футболом, то Лобановський-то був наш. Але поки у наших хлоп’ят немає головного – «відкатостійкості». Поки влада сприймається лише як можливість швидко розбагатіти. Гарантії, що «варяги» не загрузнуть у нашому корупційному болоті, звичайно ж, немає. Але якщо у них бодай вийде почати, трохи поміняти чиновницький менталітет, то це вже добре.

Чи буде новий кабінет міністрів ефективний? Одразу не скажу. Я не з тих, хто критикує за очі. Те, в яких він муках «народжувався», оптимізму не вселяє. Але судити все ж пропоную по справах.

Є ідея або
бажання допомогти?

Залишайтеся на зв'язку і підписуйтесь на нашу розсилку